Zdjęcie: Pixabay (Pexels)
Гість, який вводить у Google назву вашого ресторану, у 90% випадків спочатку потрапляє на сайт, а тільки потім на Facebook чи Instagram. Якщо цей сайт завантажується довго, не працює на телефоні або не має кнопки «замовити», цей гість усе одно щось з'їсть — тільки у конкурентів або через агрегатор, який заберу вам 20-30% замовлення.
Сайт ресторану перестав бути цифровою візитівкою з адресою та галереєю фото. Це тепер основний канал, через який клієнти переглядають меню, робляць замовлення, резервують столики та платять. Варто дивитися на нього як на інструмент продажу, а не як на елемент оформлення.
Що шукає гість, перш ніж навіть увійти всередину
Перед тим як хтось зателефонує чи війде до закладу, перевіряє три речі: чи ви відкрити, що у вас у меню й скільки це коштує. Якщо ця інформація неактуальна або її потрібно шукати у PDF-файлі з 2021 року, гість просто закриває вкладку.
Тому основа хорошого сайту — це меню, яке оновлюється автоматично — без просьб до програміста змінювати файл. Функція автоматична зміна меню дозволяє встановити інші страви на обід, інші на вихідні або сезон, без ручного перемикання чогось кожного дня.
Другий елемент — це швидкість. Сайт ресторану, який завантажується довше, ніж 3 секунди на телефоні, втрачає половину відвідувачів — це не теорія, це дані від Google. Гості ресторану рідко сидять біля комп'ютера, переглядають меню в дорозі, чекаючи на зупинці або вже сидячи за столом.
QR меню як перший контакт з брендом
Усе більше гостей у закладі сканує QR-код на столі, замість того щоб просити паперове меню. Це зручніше для обох сторін — ресторан не друкує нові картки при кожній зміні цін, а гість бачить актуальну пропозицію зі фото та описами.
працює добре, проте, тільки коли це частина того самого сайту, через який можна й замовити навиніс або зарезервувати столик на вечір. Розділення цих функцій на різні інструменти — один для меню, другий для замовлень, третій для резервацій — створює хаос та додаткові витрати на передплати.
